Косівський інститут ЛНАМ

вул. Міцкевича, 2
м. Косів, Івано-Франківська обл., 78600.
Телефон: +38 (03478) 2-11-53
kdipdm@gmail.com
http://www.kdipdm.kosiv.info/

Реорганізований у структурний підрозділ Академії у 2006 р.

Здійснює підготовку молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів декоративно-прикладного, образотворчого мистецтва та дизайну.

Директор інституту – професор Святослав Мартинюк.

Понад століття Косівський державний інститут формує в регіоні культурно-естетичний рівень народного та професійного мистецтва, сприяє відродженню забутих і зникаючих ремесел Гуцульщини.

Косівський інститут започаткував свою історію 1882 р. як ткацька промислова професійна школа. 1939 р. на базі промислової школи створено училище гуцульського народного мистецтва, далі – технікум народних художніх промислів, з 1995 року – Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва ім. В. І. Касіяна. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 року за №1142 навчальний заклад одержав статус інституту з правом підготовки спеціалістів за III рівнем акредитації.

У 2005 р. було акредитовано спеціальність «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» за ІІІ рівнем акредитації та ліцензовано нову спеціальність – «Дизайн». Сьогодні Косівський інститут Львівської національної академії мистецтв здійснює свою освітню діяльність як вища мистецька школа, у структуру якої входить училище. За час своєї діяльності навчальний заклад підготував близько 4000 фахівців, у тому числі і для країн зарубіжжя. Серед випускників інституту заслужені працівники освіти і куль

тури, лауреати державних премій, відомі науковці, мистецтвознавці, дизайнери, журналісти, кінематографісти, 125 членів Національної Спілки художників України та близько 200 членів об’єднань і організацій художників зарубіжних країн.

Навчально-виховний процес у Косівському інституті забезпечують 42 викладачі, серед них 2 доктори наук, 4 професори, 5 кандидатів наук, 3 доценти, члени Національної Спілки художників України, Спілки дизай¬нерів України, Спілки народних майстрів України, лауреат Академічної премії ім. Ярослава Мудрого, заслужені працівники освіти України, Заслужені художники України, член-кореспондент Української академії архітектури. В інституті працювали відомий художник і збирач гуцульського народного мистецтва Є. Сагайдачний, мистецтвознавець О. Соломченко, М. Куриленко.

З метою зміцнення взаємозв’язку народного та професійного мистецтва в навчальному процесі запроваджено літні пленерні, етнографічні та наукові практики, співпрацю з народними майстрами. В інституті відбуваються міжреґіональні, міжнародні наукові конференції з питань дослідження народної творчості Гуцульщини.

Навчальний заклад запрошує для читання лекцій та обміну досвідом відомих науковців, художників, архітекторів із споріднених навчальних за¬кладів України, Польщі, Англії, Канади.

За останні п’ять років науковці інституту опублікували понад 120 наукових статей, низку посібників і монографій.

Викладачі та студенти інституту систематично беруть участь у всеукраїнських і міжнародних виставках, зокрема, в США, Канаді, Німеччині, Польщі, Чехії, Франції, Австрії, Англії та інших країнах. Близько 80-ти відсотків випускників інституту працюють творчо, їх роботи експонуються на постійних виставках музеїв світу.

Інститут має навчальний корпус, спортивний та актовий зали, виробничі майстерні зі структурними підрозділами, які забезпечують виконання академічних, дипломних і творчих робіт, їдальню, гуртожиток, бібліотеку, читальний зал, два комп’ютерних класи, музей, котрий відвідало понад 500 зарубіжних делегацій із 45-ти країн світу.

В інституті працюють гуртки художньої самодіяльності: драматичний, художнього читання, ансамблі бальних і народних танців, вокальноінструментальний ансамбль, духовий оркестр, а також різноманітні спортивні секції. Для підвищення якості науково-педагогічного персоналу, вдосконалення наукової діяльності та утвердження статусу навчального закладу Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва введений у структуру Львівської національної академії мистецтв, чому передувала двадцятилітня співпраця двох вищих мистецьких навчальних закладів у єдиному навчально-науково-творчому комплексі.